Тарас Григорович Шевченко – центральна постать української літератури, майстер слова, який залишив величезний слід в Україні, її поетичному мистецтві, національній свідомості загалом. Творчість Шевченка не втрачає свого значення і актуальності й сьогодні. Сaме тому важлива тема роботи – переклад та аналіз перекладу поем Шевченка. Завдання перекладу було ознайомити хорватського читача не тільки з вибраними поемами, але й з історією та культурою України через контекст перекладених поем та аналіз перекладу. Саме з цієї причини подано чимало коментарів, в яких пояснені реалії, топоніми та антропоніми, історичні, діалектальні слова та деякі релігійні свята. Щодо труднощів та проблем, які виникли під час перекладу, можна сказати, що найбільше труднощів спричиняли фразеологізми, бо це вирази, специфічні для української культури й не завжди вдалося знайти їх еквіваленти хорватською мовою. Перекладач часто був примушений буквально перекласти конкретні значення фразеологізмів. Вигуки також викликали труднощі, тому що їх було дуже важко знайти в словниках. В українській мові існують слова-поняття, які складаються тільки з одного слова і містять специфічне описове значення, тому для них неможливо знайти аналогічне точне значення у хорватській мові. Під час перекладу важливо було уважно читати та не перекладати міжмовні омоніми одразу, не перевіривши їх точного значення, бо насправді міжмовні омоніми – фальшиві друзі перекладача і дуже легко перекласти їх неправильно. Майже всі антропоніми та топоніми пояснені в самому перекладі у ремарках. Щодо їх перекладу, деякі з них тільки транслітеровано (імена головних персонажів поем). Якщо існує хорватський варіант українського топоніма або антропоніма, тоді вирішено його використовувати (наприклад, Kijev, Dnjepar, Katarina itd.) згідно з хорватським правописом. На закінчення можна сказати, що підрядковий переклад поем Т. Шевченка – нелегке завдання, але важливе для потенційного майбутнього поетичного перекладу і поширення знань про українську культуру та історію.